Анастасія Богдан, „Wprost Ukraine”: Розкажіть про себе. Як давно ви у Польщі?
Анастасія Даткун: В Польщі я вже шість років, приїхала до Варшави в майже 17 років на навчання. Тоді була тут сама і не мала нікого знайомого. В мене в житті було багато занять та хобі. Мені завжди подобалось щось робити своїми руками й особливо займатися якоюсь підприємницькою чи організаційною діяльністю. Мала багато занять та хобі в своєму житті. Саме тому вже в 14 років в мене був свій цілком дієздатний і активний бізнес – я випікала десерти на різні заходи, весілля, в заклади. Також дуже подобалось писати, прозу, вірші. В мене було надруковано 2 книжки. Але зараз і кондитерська справа і письменництво я вважаю минулим життям і навіть не вірю, що це все було зі мною. Зараз у мене немає хобі, одне єдине моє заняття – робота над MAD production.
Як у вас виникла ідея відкрити фотостудію у Варшаві?
Я навчалась на режисурі та для навчання мені потрібен був фотоапарат. Паралельно з навчанням я працювала прибиральницею в кулінарній студії та саме там я вирішила зробити перші кадри на фотоапарат, який тільки-но купила, під час одного майстер-класу, який там проводився. Фотографії сподобались моїй начальниці і вона мені запропонувала паралельно з основною роботою інколи фотографувати дні народження та майстер-класи, які відбувались там. Так в моєму житті з’явилась фотографія.
Поступово я почала все більше монетизувати це заняття, але насправді перелом відбувся, коли я залишила фотоапарат і почала проводити фотосесії на мобільний телефон. Мені цей напрямок більше подобався, я почала в цьому розвиватись. Кількість зйомок збільшувалась, я почала організовувати формат фотоднів, проводити навчання і поява студії була просто необхідністю і дуже логічним розвитком подій. Ось так я загорілась цією ідеєю.
Чому ви обрали саме таку назву?
Все дуже просто, слово mad – божевільний, скажений англійською. Це слово дуже відображає мій підхід до роботи. А ще MAD це абревіатура мого імені та прізвища – Mariia Anastasiia Datkun. Зрозуміла я це тільки в 17, коли на це звернув увагу мій викладач в університеті і мені дуже запало в душу це слово.
Чи складно було реалізувати ваш задум? З якими перешкодами ви зіштовхнулися на початку?
Оглядаючись назад, я розумію, що було багато труднощів, але в моменті я цього не відчувала, бо горіла ідеєю і не бачила нічого перед собою. Складно було працювати 24/7 і розуміти, як кожного дня на твоїх плечах зростає відповідальність. Складно було жити з відчуттям, що ти ніби їдеш на автомобілі зі швидкістю 250 км і щосекунди набираєш темп і розумієш, що ти обов’язково розіб'єшся. І ти розбиваєшся і стає вже не складно. Просто ремонтуєшся, видихаєш і їдеш далі. Якщо без метафор, то реальні труднощі були з пошуком приміщення, створенням і роботою з командою, оптимізацією процесів та фінансів.
Що вам найбільше подобається у вашій справі?
Все подобається! Але найбільше я люблю свою команду і людей, які нас обирають! А також я обожнюю ту свободу, яку дає мені моя справа, хоч ця свобода ілюзорна, але я не можу працювати на когось. Мені дуже комфортно з собою. Мені складно без роботи, це все моє життя.
Як вам вдалося зібрати професіоналів і створити такий колектив?
Я хочу вірити, що така неймовірна команда притягнулась до мене, тому що я сама непогана людина. Але, крім того, я досить прискіплива і в мене хороша інтуїція, тому якщо людина нам не підходить по цінностях, то я не соромлюсь відразу попрощатись. Я вважаю, що з хорошої людини завжди можна зробити професіонала, а от з гнилої – ні. Я шукаю лише хороших людей, а з їх розвитком, як експертів, я готова допомогти і вкласти в це час, сили та гроші.
Чи є у вас традиції в колективі?
Обов’язкове привітання з днем народження, коли вся команда в зборі. Я дуже люблю дарувати подарунки, тому завжди особисто обираю всі подарунки на день народження членам команди і трепетно до цього відношусь. Також ми стараємось кожного місяця зробити мінікорпоратив. Всі обожнюють ці зустрічі, бо це завжди щось цікаве: винна дегустація, розпаковування особистості, шашлики.
Які б три поради ви дали, що допоможуть у створенні дружньої команди?
Саме ці 3 б поради я дала собі рік тому. По перше, не бійся довіряти та делегувати завдання іншим людям. По друге, відкрите серце до працівників завдасть тобі багато болю, але і принесе дуже багато щастя. Це щастя майже завжди вартуватиме всіх сліз. І останнє, слухай тільки себе, коли йде мова про стосунки з працівниками. Ніхто з колег чи коучів – не ти, а їх команда – не твоя команда. Краще відштовхуватись від своїх думок, відчуттів та знань про людей.
Хто ваші клієнти?
Найчастіше на зйомки приходять дівчата молодого віку. У 60 відсотків клієнтів це перша фотосесія. Нам дуже приємно, що люди обирають саме нас. Також часто за комерційними зйомками звертаються українські бізнеси: салони краси, бренди косметики.
Які подальші цілі та плани ви ставите в розвитку MAD production?
Звісно ми плануємо масштабуватись. Моя команда знає вектор нашого розвитку. Я не хочу поки про це голосно говорити, хочеться показувати діями, але можу сказати, що одним з найважливіших пріоритетів є індивідуальний розвиток кожного із команди, щоб люди бачили свій ріст та їм хотілось бути з MAD. Те про що можна сказати і те в чому я бачу додатковий наш ріст – вихід на новий ринок. Сьогодні вся наша команда повернулась з Кракова, там у нас за 2 дні було 13 клієнтів і я вважаю, що це супер результат як для першого дотику з цим містом. Вся команда в шаленому захваті. Для мене це основне!
Щоб ви сказали людині, яка хоче відкрити власну справу в Польщі, проте має сумніви чи боїться?
Не варто відкривати свою справу якщо сумніваєтесь чи боїтесь. Потрібно спершу розібратись чого ви боїтесь, чому. Пропрацювати можливо це з психологом, а тоді стрибати в цей океан. Бо насправді причин для сумнівів та хвилювань далі буде тільки більше. Бізнес відкривають не найрозумніші, а найшвидші і найсміливіші, а потім беруть на роботу розумних. Тому поки ви боїтесь та сумніваєтесь, хтось просто діє. Припускається помилок, але навіть якщо у нього нічого не вийде, у нього буде досвід, а у вас – нічого. Мене ця думка дуже мотивує.
Czytaj też:
Трійка переможців. Українські стрічки, які здобули нагороди під час Варшавського кінофестивалюCzytaj też:
Так з'явилася школа для українських дітей у Польщі. „Вирішила, що слід робити щось більше”
